У той же час жив у Єрусалимі праведний старець Симеон. Йому було одкровення, що він не помре, поки не побачить Христа Спасителя. Він прийшов до храму саме тоді, коли Марія та Йосип принесли туди Немовля-Ісуса. Симеон узяв Його на руки і, благословивши Бога, проголосив пророцтво про Спасителя світу:
«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке приготував Ти перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля».
Тому на іконах «Стрітення» зображують праведного Симеона, а навпроти – Богородицю і Йосипа, який тримає двох жертовних горлиць. Дитятко зображують на витягнутих руках Богоматері або на руках у Симеона, а неподалік – пророчицю Анну.
В українських церквах ікона «Стрітення» є обов’язковим елементом іконостасів і входить до його празничного ярусу.
Найдавнішим зразком «Стрітення» в українському мистецтві є стінопис у замковій каплиці св. Трійці в Польщі у місті Люблін, який датується 1418р.
В день Стрітення Господнього відбувається урочиста Служба Божа та освячення свічок. Світло запалених стрітенських свічок – це символ правдивого Божого світла, що ним є Господь.
Опис ікон:
1 - Ікона «Стрітення» з церкви у Волі Кривецькій, XVII століття Народний Музей в Перемишлі.
2 – Ікона «Стрітення» з церкви в Щавнику, 1631 рік, Музей в Новім Санчі.
3 – Ікона «Стрітення» з церкви в Бориславці, XVII століття Народний Музей в Перемишлі.
4 - Ікона «Стрітення» з монастирської церкви сестер Василіянок у Пряшеві.
{becssg}2010/494{/becssg}